Вторинна мовна особистість (особистість, долучена до культури іншого народу, мову якого вона вивчає)

У сучасній теорії та методиці навчання нерідної мови розвивається новий напрям – формування „вторинної мовної особистості”.
Вторинна мовна особистість – це мовна особистість, формування якої відбувається в процесі навчання другої мови. Трактування вторинної мовної особистості базується на залученні через нерідну мову не тільки до вторинної мовної системи інофонної лінгвокультури, але й до концептуальної картини, у межах якої відбувається становлення національного характеру й менталітету носія мови. Таким чином, вторинна мовна особистість – це сукупність рис людини, яка передбачає оволодіння вербально-семантичним кодом мови, що вивчається, тобто „мовною картиною світу” носіїв цієї мови, а також концептуальною картиною світу, що дає можливість людині зрозуміти нову для неї соціальну дійсність.
Розвиток в учнів національних спільнот властивості „вторинної мовної особистості” дає їм можливість бути учасниками міжетнічної комунікації в багатоетнічному суспільстві. Реалізувати цю мету – означає не тільки розвивати в учнів уміння користуватися відповідною опорною мовною технікою, але й збагачувати позамовною інформацією, необхідною для адекватного спілкування і взаєморозуміння на міжкультурному рівні.
Процес становлення вторинної мовної особистості пов’язаний не тільки з оволодінням учнями вербальним кодом іншої мови та умінням її застосовувати практично під час спілкування, а й із формуванням у їхній свідомості „картини світу”, властивої носіям цієї мови як представникові певного соціуму, то навчання нерідної мови має бути спрямовано на залучення учнів до концептуальної системи чужого лінгвосоціума” (Н.Гальскова).
Читайте також:
В.Буренко, В.Редько. Стратегічні напрями розвитку сучасної шкільної іншомовної освіти
Л.Жарікова. Умовно-комунікативні та комунікативні вправи як засіб формування навичок говоріння
С.Сафарян. Шляхи розвитку педагогічної техніки вчителя іноземної мови
В.Дороз. Вторинна мовна особистість – реалія сьогодення


Людмила Жарікова. Teaching Integrated Skills: a Path to Realistic Communication

According to the Concept of New Ukrainian School, communication in foreign language is one of the key competences for lifelong learning. Thus the main goal of teaching English is to give our students the opportunity to be successful in real communication. “Real success in English teaching and learning is when the learners can actually communicate in English inside and outside the classroom” (Davies & Pearse, 2002: 99). Teachers have been studying the ways of enabling learners to use English freely, effectively, and as far as possible accurately, in realistic communication, which has become not only the major goal of all English language teaching, but also the students’ main concern when they make their efforts to study English. Traditional ELT tends to train the four language skills—listening, speaking, reading and writing separately, and materials and activities designed usually focus on one specific skill while others are ignored. Undoubtedly, a separate focus on individual skills can play a useful role in accelerating students’ language learning if it is well taught. However, since integrated skills use coincides the way we communicate in real life, and integrating the skills can bring plenty of benefits to English teaching, it is a worthwhile experiment in a communicative classroom despite it is highly demanding for teachers.

Teaching Integrated Skills: a Path to Realistic Communication